Урок "Північна Америка. Води суходолу."

Сосницька гімназія ім. О.П. Довженка

План-конспект уроку на тему:

«Північна Америка. Води суходолу. Основні річкові системи. Великі озера, їх походження.

Практична робота №9»

Вчитель географії: Піц Ольга Василівна

Тема:     Північна Америка.

               Води суходолу. Основні річкові системи.

               Великі озера, їх походження.

              Практична робота №9

Мета:      Розкрити особливості вод суходолу Північної Америки, показати 

                залежність формування і особливості живлення, режиму річок

                з рельєфом і кліматичними умовами материка, їх географію;

                розвивати пізнавальну активність, мислення учнів, уміння

                аргументувати свою точку зору, встановлювати

                причинно–наслідкові зв’язки;

                Виховувати почуття відповідальності, естетичні смак

Обладнання:    карта, атласи, контурні карти, мультимедійна дошка, слайди.

План уроку:      комбінований

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

    Тестові завдання, що демонструються через мультимедійну дошку.

1. Яку затоку Північної Америки називають “мішок з льодом? ”

     А. Каліфорнійську

     Б. Гудзонову

     В. Аляску

     Г. Мексиканську

                                   

А    Б     В     Г

2. Яку затоку Північної Америки називають “розжарена сковорідка? ”

      А. Гурзонову

      Б. Мексиканську

      В. Аляску

       Г. Каліфорнійську

       А     Б     В     Г

3. Розмістіть послідовно з заходу на схід області помірного кліматичного поясу Північної Америки:

     А. континентального

     Б. мусонного

     В. морського

     Г. помірно – континентального

       А     Б     В      Г

4. Встановіть відповідність між півостровами Північної Америки та кліматичними поясами, в яких вони знаходяться.

      1. п – ів Лабрадор

      2. п – ів Каліфорнія

      3. п – ів Аляска

      4. п – ів Юкатан

   А. Тропічний

   Б. Субарктичний

   В. Субекваторіальний

   Г. Помірний

       А     Б     В     Г

5. Якому типу клімату відповідає дана кліматична діаграма?                                    

6. Географічна задача

    На широті півострова Флорида бувають літні приморозки, що

    cпричиняють вимерзання плодових дерев. Трапляються й зливи, що

    зумовлюють повені на річках. Які кліматичні чинники призводять до цих

    явищ?

III. Мотивізація навчальної і пізнавальної діяльності учнів.

      Розповідь учителя. Згідно плану характеристики материка, сьогодні ми вивчимо річки і озера Північної Америки. Назви річкам давали племена, які жили на їх берегах. Ви вже знаєте з 6 класу, що найбільша річка Північної Америки – Міссісіпі з притокою Міссурі; найбільші прісноводні озера світу

Великі озера, найповноводніший водоспад у світі – Ніагарський. А сьогодні ми розширимо свої знання про водне дзеркало материка.

IV. Вивчення нового матеріалу:

      “Мозковий штурм”. Що називається річкою? Чим живляться річки? Який характер течії річок ви знаєте? Що таке річковий басейн? Що таке озеро? Які види озер? Як поділяються озера за походженням улоговин?

      А зараз подивіться на карту і з’ясуйте, які кліматичні пояси та області в межах материка мають найбільш густу мережу вод суходолу, а які – найбільш рідку.

Чинники, які впливають на розподіл річкової системи материка.

“Річка – дзеркало природи”

1.     Формує площу басейну річки. 2.     Напрямок течії залежить від нахилу поверхні материка. 3.     Швидкість течії, характер течії річки. ·        На які дві частини поділяється рельєф Північної Америки             (рівнини переважають на сході –             Рівнинні річки; гори переважають на             Заході – гірські річки)      4. Робота річок	Робота з атласом 1. Густота річкової сітки 2. Повноводність 3. Тип живлення 4. Режим річки
Користуючись картою атласу з’ясуйте, до басейнів яких океанів відносяться річки материка.

Слайд 1.

Отже, користуючись картами атласу і даними схемами ми встановили, що від рельєфу залежить характер течії і розподіл між басейнами океанів, а від клімату живлення і режим.

 Ви мали випереджаюче завдання – підготувати виступи про річки материка.

Слайд 2.

            Найдовша річкова артерія Північної Америки – Міссісіпі з притокою Міссурі (6420 км), площа водозбору якої становить 3300 тис. кв.км.
   Річка бере початок з невеликого озера Айтаска і верхів'ям протікає по заболоченій, вкритій численними озерами лісистій місцевості штату Міннесота.
          Долина і русло Міссісіпі за морфологічними особливостями поділяється на три ділянки: верхню, середню і нижню; межами між ними є гирла найбільших приток – Міссурі і Огайо. У верхів'ї річка протікає через невеликі озера і заболочені простори. На міжозерних ділянках багато порогів і кам'янистих перекатів. На ділянці між гирлами річок Міннесота і Де-Мойн долина Міссісіпі, врізуючись у вапняки, звужується й утворює пороги поблизу міст Рок-Айленд і Кіокак (Кеокук). Найбільший водоспад – Сент-Антоні біля Сент-Пол.

         Протікаючи через Центральні рівнини, Міссісіпі приймає ряд великих приток: Міннесота, Де-Мойн, Міссурі, Арканзас, Ред-Рівер (праві), Чіп-пева, Вісконсін, Іллінойс, Огайо (ліві). Притоки прокладають собі шлях через засушливі простори і, глибоко врізуючись у пухкі товщі Великих рівнин, виносять звідти величезну кількість алювію, але мало води. Тому Міссісіпі навіть після злиття з Міссурі ще не стає повноводною річкою. Могутньою вона стає лише після впадіння в неї Огайо.
         Ділянка річки від впадіння Огайо і до гирла вважається нижньою течією. Ширина долини нижче від гирла Огайо досягає 25 км, а в штаті Луїзіана навіть і 70–100 км. Ширина Міссісіпі біля Нового Орлеана 2400 м. Русло річки на цій ділянці звивисте, має багато стариць.
         Режими річок системи Міссісіпі досить різноманітні. Так, ті з них, витоки яких знаходяться в Скелястих горах, найвищий рівень мають влітку. Взимку вони на кілька місяців вкриваються льодом. Праві притоки середньої течії Міссісіпі мають режим преріанського, а ліві – аппалачського типів. У нижній течії річка ніколи не замерзає.
          Максимальний розлив Міссісіпі припадає на березень – травень. Середні річні витрати води вище від гирла Міссурі становлять близько 1900 куб. м/сек., перед впадінням Огайо –близько 5800 куб. м/сек., в гирлі – 19000 куб. м/сек. Об'єм середньорічного стоку становить близько 600 куб. м/км, а наносів — 211 млн. куб. м.
         У верхній течії Міссісіпі повільно вибирається з лабіринту озер, боліт і торфовищ. Давній льодовик завалив її стару долину валунами і глиною, і річці довелося прокладати нове русло по краю щита, складеного з корінних порід, утворюючи пороги і водоспади.
         Водоспад Сент-Антоні заввишки 20 м вважається межею кристалічного щита. Спускаючись з водоспаду Сент-Антоні, Міссісіпі знаходить своє старе русло. З цього місця вона тече порівняно спокійно і стає судноплавною.
          На Міссісіпі безліч островів, їх так багато, що замість назв їм дали номери. Після кожної повені деякі з них перетворюються на півострови або зникають зовсім, одні діляться на частини, інші – виникають знов, збиваючи з пантелику географів і капітанів. Усі острови повільно переміщаються вниз за течією. Береги, що звернуті проти течії, розмиваються річкою, а на протилежних відкладаються нові наноси. Тому на їх верхніх кінцях часто можна побачити високий ліс, на нижніх – голу піщану косу, що починає заростати лозою... Прикладом такого острова може бути острів Джексона, на якому переховувався літературний герой Геккельбері Фінн.
         Своїх справжніх розмірів Міссісіпі набирає після злиття з Огайо – «Прегарною річкою», як її називали французькі дослідники. Від місця впадіння Огайо Міссісіпі вже можна вважати установленою, з виробленим профілем, річкою. В своїй нижній течії Міссісіпі розбивається на численні рукави. Разом з притоками рукави утворюють лабіринт заболочених повільних потоків. Щоб запобігати повені, кожний рукав доводиться захищати дамбами.
         Міссісіпі несе в море величезну кількість мулу: 211 млн. куб. м у рік. Вона заповнює Мексиканську затоку, висунувши велику дельту завдовжки 320 і завширшки 300 км.
         Русло Міссісіпі у напрямі до гирла не розширюється, а, навпаки, звужується. Дельта має форму гусячої лапи. Вона щороку затоплюється під час повені. Низинні місця заросли вологими субтропічними лісами. Ліси густо переплетені ліанами, гілки вкриті звисаючими епіфітами. На пальцях «гусячої лапи» через високу вологість ліс не росте. Багнисті коси, що ледве піднімаються з води, тільки слабко закріплені корінням очерету. На кінець літа Міссісіпі дуже міліє. Великі глибини зберігаються лише у нижній течії. Ранньою весною річка сильно розливається. Головною причиною повені звичайно буває Огайо. Часто рівень води в Огайо так піднімається, що русло Міссісіпі не вміщає її. Частина води Огайо рухається вгору по Міссісіпі, повертаючи води головної річки назад на протязі кількох десятків кілометрів.
         Річки системи Міссісіпі мають велике господарське значення. Загальна протяжність судноплавних шляхів басейну понад 25 тис. кв. км. Міссісіпі сполучена каналами із системою Великих озер. На притоках Міссісіпі було споруджено ряд великих електростанцій.

Слайд 3.

Юкон (Yukon), річка в Канаді і США (Аляска). Довжина 3700 км. , площа басейну 855 тис. км  ² .

 Витоки — в горах, що обмежують з Ю.-В.(південний схід) плоскогір'я Юкон; головний витік — р. Люіс, що бере почало в Кордільєрах. Впадає в затоку Нортон Берінг морить, утворюючи дельту. Головні припливи: Танана (лівий), Пеллі, Поркьпайн, Коюкук (правий). До злиття з р. Пеллі Ю. тече в глибокій гірській долині, місцями в каньйонах. Більш ¹ / ₂ всього перебігу річки має рівнинний характер; ширина долини досягає 30 км.

Основне живлення — снігове. Повінь в травні-червні. Рівень води в нізовьях річки піднімається на 15-20 м-коду вище за рівень морить в межень. Морські приливи поширюються вгору по річці на 160 км. . Середня витрата води в р. Голок 2,5 тис. м-коду ³ / сік , в гирлі 6,5 м-коду ³ / сік . Великі запаси гідроенергії (3 Гвт в канадській частині) мало використовуються. Судноплавна з травня по вересень на 3200 км. (від порогів Уайтхос до гирла). Крупні пристані: Коюкук, Танана (Аляска), Уайтхорс, Доусон (Канада).

Слайд 4.

Річка Святого Лаврентія – ріка на сході Північної Америки. Здійснює стік системи Велких озер. Довжина власне самої річки Святого Лаврентія близко 1000 км (між озерами Онтаріо і мисом Пуен-де-Мон). Довжина всієї водної системи 3350 км (від витоків р. Сен-Луї, яка впадає в озеро Верхнє, до мису Пуен-де-Пон). Площа басейну 1269 тис км2. Найважливіші притоки: ліві – Оттава, Сен-Моріс і Сагеней, праві – р. Рішельє, яка з’єднана каналом з річкою Гудзон (США).
         У верхній течії (від озера Онтаріо до м.Корнуолл) слугує державним кордоном між США та Канадою, нижче протікає цілком через територію Канади. Разом з Великими озерами є важливим природним шляхом, який сполучає внутрішні частини обох країн з Атлантичним океаном. Долина річки Святого Лаврентія розташована в обширній тектонічній депресії на стику Канадського щита та Аппалачських гір. Нижня течія, нижче м. Квебек, - естуарій довжиною близько 400 км і завширшки до 50 км, що відкривається в затоці Святого Лаврентія. Береги естуарію, які утворені північними відрогами Аппалач (зправа) і припіднятим краєм Канадського щита (зліва), є високими та крутими. Вище м. Квебек річка тече по широкій низовині; на ділянці Квебек – Монреаль ширина річки до 1,5 км, падіння складає 6 м на 256 км. Вище Монреалю ширина дещо зменшується, а падіння досягає 68 м на 300 км. На ділянці Прескотт – Монреаль, де річка перетинає відроги Канадського щита, вона утворює серію бистрин та порогів (Сидар, Лашин та ін.), в обхід яких збудовано  канали.

Живлення річки снігове та дощове. Завдяки озерам стік річки регульований. Середні річні води витрати складають 6748 м3/сек. біля озера Онтаріо і 7784 м3/сек. нижче від гирла річки Оттави. Найбільше підіймання води спостерігається у травні. На ділянці Монреаль – Квебек річка замерзає на п’ять місяців (з грудня по квітень).

Слайд 5.

Ніагарський водоспад знаходиться на території штату Нью-Йорк на річці Ніагара, яка витікає з великого озера Ері та знаходиться на кордоні США та Канади. Висота водоспаду складає близько 50 м.

Спокійний, рівний і дуже сильний шум водоспаду чути аж за 20 км навкруги. Індіанці племені ірокезів назвали водоспад Нікакаре – “Великий шум”. Європейці побачили Ніагарський водоспад в 17 ст., а 180 років тому тут було збудовано перший готель.

         Щодня водоспад відвідують сотні туристів, які повинні пройти ряд „процедур”, щоб побачити славнозвісне чудо світу. Спочатку вони отримують спецодяг – поліетиленові плащі та резинові босоніжки, в яких вони очікують в півторагодинній черзі на спуск у ліфті на платформу, котра відкриває їм шлях до споглядання водоспадів впритул: знизу вверх. Туристи мають змогу підійти до води настільки близько, що створюється ефект зливи, і вони, незважаючи на спецодяг, залишаються мокрими з ніг до голови.
         Взагалі у цьому місці існує три водоспади: відома Підкова, Американський водоспад та Фата нареченої (двоє останніх є значно меншими, ніж Підкова, тому не так часто згадуються, хоча є не менш захопливими). Завдяки стовідсотковій вологості тут постійно спостерігається велетенська веселка, котра мігрує між водоспадами.

         Після годинної насолоди туристи підіймаються нагору, а бажаючі мають змогу роздивитися Підкову з корабля, який підпливає до гіганта майже впритул. Комфортність та сухість не гарантуються, на відміну від незабутнього відчуття первісної величі водної стихії . Багато людей може потрапити через великий міст на інший берег - канадський, звідки Підкову видно набагато краще, але не всіх туристів туди допускають. Тому є ще один варіант розгляду водоспадів – з повітряної кулі.
         Якщо дивитися на річку з міста, то здається, ніби асфальт є продовженням бурхливого потоку завдяки грі кольорів. Але справжня гра кольорів починається із заходом сонця, коли вода освітлюється різноманітними прожекторами; тоді нею можна милуватися через спеціальні телескопи, кинувши у них 25 центів. Крім самого водоспаду, існує безліч розваг в самому містечку Ніагара: кафе, казино, кінотеатри, атракціони, музеї... Туристів запрошують сувенірні магазини, деякі з них виконують роль музеїв: поряд із сувенірами виставлені експонати, пов’язані з підкоренням водоспаду (знаряддя, на яких відчайдушні гралися з життям, стрибаючи у бурхливий потік Підкови, та імена цих людей). Щоправда, віднедавна владою заборонено будь-які подібні акції після однієї з екскурсій для дітей з психічними відхиленнями. Дитина не витримала притягуючої сили води та стрибнула униз. Із водоспадом пов’язані ризиковані номери американського ілюзіоніста Д. Коперфільда, батьки якого були вихідцями з Одеси.
         Взагалі у цьому місці існує три водоспади: відома Підкова, Американський водоспад та Фата нареченої (двоє останніх є значно меншими, ніж Підкова, тому не так часто згадуються, хоча є не менш захопливими). Завдяки стовідсотковій вологості тут постійно спостерігається велетенська веселка, котра мігрує між водоспадами.

         Потік води настільки сильний, що його використовують для створення електроенергії. Саме тут у 1881 році було збудовано першу в США велику ГЕС.

Північна Америка – материк великих озер. Першовідкривачі в Америці, які освоювали нові землі, полюбляли додавати до назви географічного об’єкту епітет “великий” . І не помилилися, адже з 19 найбільших за площею озер світу 8 знаходиться тут. За картою атласу встановіть – де зосереджено більшість озер? Якого вони походження? Так, здебільшого тектонічного і льодовикового походження. Особливе місце серед озер за запасами прісної води, розміщеннями, господарським та транспортним значенням посідають Великі Північноамериканські озера. Заслуховуємо повідомлення учня.

Слайди 6, 7, 8.

Найцікавішою у Північній Америці є система Великих озер, до складу якої входять Верхнє, Мічіган, Гурон, Сент-Клер, Ері, Онтаріо та ряд дрібніших. Усі вони сполучаються між собою, утворюючи єдиний прісноводний басейн. Загальна площа Великих озер становить 246,4 тис. кв. км, а Верхнє є найбільшим прісним озером на Землі.

            Геологічна будова району Великих озер визначила східчастий характер поверхні, а тому озера мають різні висоти рівнів. Вони розташовані у вигляді каскаду, оберненого в бік Атлантичного океану, що дуже важливо з господарського погляду (для будівництва гідроелектростанцій, судноплавства тощо).
          Рівні Великих озер утворюють три сходинки. Найвище розташоване Верхнє озеро, що короткою річкою сполучається з озером Гурон. На другому рівні лежать озера Гурон і Мічіган. Третій рівень утворює озеро Ері. З Ері витікає річка Ніагара. Вона єдина здійснює стік усієї системи Великих озер. Ніагара тече майже строго на північ і впадає в озеро Онтаріо. При прориві через уступ силурійського куестового плато річка утворює грандіозний Ніагарський водоспад.
         Береги Великих озер здебільшого низинні, рівні, на півдні — піщані, лише північні береги озер Верхнього і Гурон мають скелястий характер. За генезисом ці озера тектонічно-льодовикові.
         Велика водна маса помітно впливає на кліматичні умови прилягаючих територій. Взимку вода нагріває, а влітку охолоджує нижні шари атмосфери; крім того, взимку тут посилюється циклонічна діяльність. Рівні озер від сезону до сезону зазнають помітних коливань; навесні, коли тане сніг, вони підвищуються на 40—60 см, а в посушливу пору року знижуються. Замерзають озера не на тривалий час.

Лаврентійська височина, яка зазнала впливу давнього обледеніння, багата на озера льодовикового походження. Це Велике Невільниче озеро, Велике Ведмеже, Вінніпег. Вони вирізняються кришталево чистою водою й є місцем відпочинку жителів Канади.

Слайд 9.

У Кордильєрах є озера вулканічного та залишкового походження. В районі Великого Басейну та Мексиканського нагір’я – озера безтічні, солоні. Найбільше з них – Велике Солоне озеро.

Північна Америка разом з прилеглими до неї островами є найбільшим після Антарктиди зосередженням покривних та гірських льодовиків. Гірські льодовики поширені в Кольдильєрах.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів.

      Практична робота №9

Позначення на контурній карті об’єктів внутрішніх вод материка.

Завдання:на контурну карту нанести і вивчити внутрішні води материка(табл.ст.213)

VI. Домашнє завдання: вивчити § 37 і номенклатуру.